Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Чё, дружок, качнулся? Расскажу тебе историю, как я закладки грибов купил и жарили с братвой хлебушек у костра. Ну вобщем, я на фразах был, знаешь, в теме, так что тяга псилоцибиновыми грибами меня не оставила, и я решил во что бы то ни стало их нюхнуть.
В большом городе, где я живу, сказали, что можно найти нужное место при помощи GPS на телефоне. Беру свой айфон, да попробую эту штуку. Нашел адрес, но до него целая дорога предстоит. Решил на всякий случай запасной план сгонять к бро, чтоб он дал мне немного грибочков, а то вдруг в пути придется нюхнуть.
| Бро: |
Эй, чувак, что за шумиха? |
| Я: |
Надо грибы закупить, машина к шоу заправляется. |
| Бро: |
Ты уверен, что готов к овердохуям? Мы не просто на шпиганки меняемся, это сильное действие. |
| Я: |
Да ладно, готов уже, тяга просто сумасшедшая. Хочу попробовать что-то новое. |
| Бро: |
Ладно, привезу тебе пару шпиганок. Но будь осторожен, чувак, не переборщи. |
В итоге, я взял инструкции от бро и поехал потом к этим грибам.
Менты встретились на пути, но это не остановило меня. Просто нафиг я им говорю, что везу. У меня планы на вечер, а менты не мои судьбы решают.
Наконец-то я добрался до места назначения. Встретился с дилером и получил свою шпиганку.
Дилер: Эй, малыш, возьми эту шпиганку, хочешь добавить что-то еще?
Я: На этот раз только грибы, братан.
Сунул пакетик в карман, и пошел на место, где далеко от города можно зажарить хлебушек с маслом у костра. Целый день готовился к этому моменту, и вот он настанет. Жму газ, летим в глушь.
В итоге нашли идеальное место для костра. Разожгли костер, достали грибы и начали готовить хлебушки.
Братва: Эй, парни, выкладывайте грибы!
Я: Давай, давай, всех запоим грибами.
Взяли ножи и начали нарезать грибы на кусочки, добавлять их к маслу на хлеб. Ах, какой аромат! Костер, друзья и псилоцибиновые грибы - это что-то невероятное.
После того, как я съел несколько хлебушков с грибами, начал чувствовать, что овердохуя. Мои чувства были на грани реальности. Я нюхал ароматы, видел цвета, слышал звуки, которых раньше не замечал. Всё стало таким ярким и чудесным.
Внезапно, меня охватило чувство счастья и умиротворения. Я просто сидел у костра, рассматривал звезды и думал о том, как прекрасен мир. Это был настоящий экстаз, но не такой, как на улице в бешеную ночь.
Сосед по костру: Эй, чувак, видел, какие звезды крутые?
Я: Да, брат, крутые. Я таких раньше не замечал, слишком занят был своими проблемами.
А потом я просто расслабился, забыл о всех проблемах и наслаждался моментом. И вот, так мы с братвой провели целую ночь, наслаждаясь волшебством псилоцибиновых грибов.
Братва: Чуваки, спасибо, это было огонь!
Я: Да, брат, надо еще раз повторить.
И вот так, дружок, закончилась наша история. Эти грибы действительно наркотик, но не такой опасный, как гидрокодон или экстаз. Нет, это что-то большее, что-то особенное.
Так что, если ты качнулся, и тяга не оставляет тебя, может, тоже попробуешь грибочки? Но будь осторожен, дружок, и помни, что псилоцибиновые грибы - это особый опыт, который не для всех. Но если решишься, обязательно жарь хлебушки с маслом у костра - это что-то невероятное!